mamoru_chiba | Entries tagged with життя бентежне

Прокинулась зранку а мама на кухні шось готує. Ну значить нарешті покращало. Тепер я можу піти на закупи зі спокійною душею.

Ну по-перше - збулася мрія ідіота. Всесвіт почув мої прохання і біля мене відкриють аврору щоб мені не треба було кожен раз ходити за три зупинки по нову ручку.

Весь день витратила на біганину по магазинах, бо і овощечистка поламалася і черпак тріснув і порошок закінчився.
А як я вже пішла то і в аніме магаз треба зайти, бо новий рік не за горами. Я набрала там кому листівку, кому наліпки, кому плакатик. І знайшла 1(один) стікери для себе (Гільдія з бсд.Ледь не написала кроссгідьдія.) І він десь випав поки я ходила по магазину. Так і не знайшли його. Тому я дістала штуки всім але не собі.
Та я більше офігіла ніж розстроїлася. Головне що я чужі подарунки не переплутала а то у мене уже було минулого разу: прийшла і кажу дайте меня антагоніста із геншина, у нього ще лице закрите маскою. Мені і дали доторе. А потрібен був капітано.

В Канцлері сьогодні мацала блокноти, і знайшла отакий типу з крутих, які коштують стопяцот грошів. За 21 рік) Тобто його вже 4 роки ніхто не забирає бо дорого.

Ввечері так голова болить, що таблетки ніяк не подіють( Включила собі ролики про програму янгола різдвяного дерева і залипала в них весь вечір поки не заснула.

В мами знову скрутило ноги і ми зранку без дачі. Поїдемо хіба що на полив. Вчора обіцяли дощ і грозу але поки нічого не видно, небо ясне.

Перший день обдаровує мене гіпер-емоційністю і спочатку я знаходжу романтичним сієля і себастьяна, потім настає сьогодні коли я злюся на незнайому людину, яка написала в особистому блозі щось про сучасний серіал, який я навіть не дивилася - що "ну щас такий рівень публіки і таку дурницю схавають, а ось я дивився вчора кіно 1948-го року, ось це реальне мистецтво."
Усередині мене прокинувся дракон, який закричав, що ви просто йдете по накатаних рейках, адже розуміти мистецтво минулого століття багато розуму не треба, всі відповіді та прийоми нам відомі, ми знаємо як читати цей продукт. А аналізувати нові прийоми ми не вміємо, ні. У театрі теж напевно топатимете ногами що юній принцесі 45 років, адже треба витратити багато часу, щоб навчитися як слід грати юних принцес, а особи до 18 нічого такого не вміють і дерев'яні.
Оцінка сучасного продукту старими лінійками так само смішна і убога як ті манірні тітоньки з англійських книжок, які щось говорять про пристойність - подумати тільки ця особа не носить панчох і називає її на ім'я, а не місіс, жахливо, куди світ котитися. Світ розвивається. Він не повинен відповідати вашим застарілим очікуванням. І вся ця диванна критика просто спосіб відчути себе інтелектуалом та елітою, що ще смішніше.

І це я, людина, яка обожнює старовину... гормони, що ви робите, припиніть

Цей кловун (я) сьогодні взагалі блістає
Знаєш оцю тему коли бутер падає маслом вниз? У мене палітра упала акрилом вниз
Потім кловун (я) настояв на тому щоб поїхати на город і посадити там стоп'ятсот садженців, по дорозі хотів заскочити в Аврору бо мені треба товстий зошит на пружині і з твердою обкладинкою.
Так як рук не вистачало (бо всі зайняті стап'ятистами саджанцями) я залишила дома рюкзак (де у мене похідні штуки про всяк: шкарпетки, дощовик, таблетки)
Всю дорогу шпарило сонце і я нила що жарко а зняти худі не можу бо під ним дачна футболка апокаліпсиса, яка виглядає так ніби нею протирали робочий верстат доктора Зло де він кислоту пролив на вскритого шпіона хамаса
На останньому відрізку шляху пішов дощ
Під дощем я побігла до Аврори і стикнулася з тим що там нема того що я хочу. Нуль товстих зошитів вопше. Є блокнотик нестандартного формату. Я дивлюся на нього (поглядом професійного гробаря, який вимірює зріст і вагу на око), він дивиться на мене (ой та пішла ти нафіг, тут полежу), іскра, буря, та ну нєєє.
Поки дісталися до городу дощ перейшов у грозу. Все мокре. В нас повні відра саженців і нуль гумових чобіт. Перун з небес гремить і блискає, дощ ллє. В будиночку я відкопала якісь чоботи часів кінця радянського союзу, сподіваюся що вони трохи затримають воду, не те що мої кросівки
На погоду всі болячки повилазили, і суглоби і цистіт і шмарклі
Краплі як на зло добігають кінця
Ясидю під навісом і думаю ну якого ж біса я сьогодні вийшла з дому взагалі.
І як тільки ми узгодили що залишимо саджанці на завтра і зібралися їхати геть - дощ вщух, вийшло сонечко, і довелося - таки саджати.

Вчора лягла в якись більш-менш пристойний час і встала раніше. Дуже мені воно подобається, буду продовжувати.

Знову попалася "квасоля-сюрприз" - це як кіндер, але квасоля. Коли кидаєш її в борщ, вона дає тому через добу концистенцію киселю і я не можу його їсти. От дві були нормальні а ця...

Хотіла нарешті зняти Терезу з рослинками і не знайшла уцди поклала всі елементи фотосету.

Виповнила свій страх №3567456 - я ввімкнула термопістолет і забула про нього. Добре що відчула запах і згадала!!! Але якийсь час він пропрацював отак( Це я хотіла спробувати зробити відтиск на термоклею, якщо віск зарідкий, і знову нічого не вийшло(

Принесли тестову роздруківку ВП зіну і мій арт невдало розташовано так, що частина малюнку пішла в "корінець", тому я запроопонувала її поміняти місцем із сусідньою або віддзеркалити. Бо дуже не хочу щоб довелося зсувати і домальовувати тло.
Загалом зін зроблено візуально гарно але половина художників мені ні про що. Може якби це був інший фандом, я б і взяла, але ВП не хочу.

Зробила ввечері стрім і під час нього почало працювати ПВО, я чула вибухи

Навальний помер

Проте мій ранок почався не з цього а з перепосту Хатше про Колядінцеву, яка пише "что-то я не відєла чтоб ви репостили про бєлгород". І так я розізлилася на це, просто як пекельний дракон. Твоя країна-агресор вже два роки нищить чужі життя, запускає ракети з того самого бєлгорода, і тебе це ніяк не колихало. А тут ой, обідєлась. Як тільки вистачає совісті і щось ще пред'являти людям, яким твоя країна зруйнувала все життя.

Хотіла зробити сторінку єгипетського альбому і не знайшла де запхала кутики. А клеїти арт намертво не хочу, там позаду подарунковий напис.

Ввечері провела стрім, зробила на ньому арти для Скіфи і трохи по ван пісу

З ранку пречудова погода і в мене купа справ: треба забрати посилку Скіфи, сходити по яблука, і в далекі магазини по конверти та можливо мені трапиться сушений ягель. Він зараз почав з'являтися і мені точно таке треба.

Іде сніг і важко було прокинутися.

Плануємо з батьком поїхати по рибу-м'ясо і я хочу таки взяти той скетчбук та спробувати в ньому попрацювати.

Зайшли подивилися колір стін (як на мене вийшло надто яскрафо, але при природньому освітленні вельми непогано) і смоталися на Парус і в гараж. І я взяла собі такий скетчбук щоб не шкода було замальовувати потім обкладинку. Це буде один із тих які я не заклею вщент стікерами бо в мене є ідея для оформлення.

Але мене вистачило тільки на те щоб розпакувати його вдома і помацати папір (він значно кращий ніж я боялася) бо я надто втомилася.

Провела стрім ввечері, але такий собі, мало рухливий. Мені важко одночасно і говорити і щось робити, не можу зосередитися.

В нас дощ і я ледве прокинулась, а в мене плани сходити в Аврору і нарешті взяти там скетчбук, бо я збираюся помалювати комікс про Текеля. Принайменні спробую. Розумніше було б узяти якийсь альбом але я хочу тверду обкладинку. Зрештою, подивлюся, що є. Я як раз учора спитала у одной пані в тіктоку який папір в тому скетчбуку що продається запаяним, вона каже тоненький нажаль. І от я думаю чи то ризикнути чи як бути взагалі. В ідеалі я б хотіла альбом-книжку що відкривається сбоку, але з ними є певна незручність.

Сильно заспала бо накануні ніяк не могла заснути нормально.

Сьогодні закінчується інтенсивний курс крапель для очей і я буду слідкувати за тим як око себе почуває.

Вчора на тумбі мені стрічка принесла пост про Стукпостука і я була вельми здивована, адже коли я сиділа в його фендомі і пейрінгу це не було комусь потрібно аж ось пройшло 12 років і я бачу що тепер у пейрінга є яка-неяка база. Навіть трохи шкода що мені вже воно не потрібне.